vechirnij-med:
"На фоні прочитаної Емми Андієвської, вічного Жадана, дивного Гомбровича та Приватної колекції Василя Габора захотілося написати про Дзвінку Матіяш "Реквієм для листопаду".
Не можу сказати, що я у захваті від книги. Більш того, коли читала виникала думка "ну звісно, знову, класична сучасна жіноча проза молодої письменниці". Але не буду такою критичною. Бо думати про манеру письма, стиль, дошукуватися на кого ж це схоже і що мені так нагадує вже не хочеться. Спробую судити емоціями.
Трохи наївне, відкрите, індивідуальне письмо авторки. Здається щирість та вічність - головна мета письменниці. Ось і маємо таку собі інтимну розмову з читачем. І саме читач має вирішувати - до вподоби йому така розмова чи ні.
Сумна книга, сумна історія головної героїні. Буденне життя, пошуки себе, світу та дитяча наївність - це все в Дарині. Як на мене дуже вчасно читати роздуми ліричної героїні саме такою погодою і саме таким станом.
Більшість ситуацій в книзі не можуть не викликати посмішку чи просто приємні відчуття..."

http://vechirnij-med.livejournal.com/10171.html