Loro:
"...я знову відчуваю дихання Всесвіту. я хочу вловити ту магію слова, що породжує Дзвінка Матіяш..."

http://dnevnik.bigmir.net/article/928667

vechirnij-med:
"На фоні прочитаної Емми Андієвської, вічного Жадана, дивного Гомбровича та Приватної колекції Василя Габора захотілося написати про Дзвінку Матіяш "Реквієм для листопаду".
Не можу сказати, що я у захваті від книги. Більш того, коли читала виникала думка "ну звісно, знову, класична сучасна жіноча проза молодої письменниці". Але не буду такою критичною. Бо думати про манеру письма, стиль, дошукуватися на кого ж це схоже і що мені так нагадує вже не хочеться. Спробую судити емоціями.
Трохи наївне, відкрите, індивідуальне письмо авторки. Здається щирість та вічність - головна мета письменниці. Ось і маємо таку собі інтимну розмову з читачем. І саме читач має вирішувати - до вподоби йому така розмова чи ні.
Сумна книга, сумна історія головної героїні. Буденне життя, пошуки себе, світу та дитяча наївність - це все в Дарині. Як на мене дуже вчасно читати роздуми ліричної героїні саме такою погодою і саме таким станом.
Більшість ситуацій в книзі не можуть не викликати посмішку чи просто приємні відчуття..."

http://vechirnij-med.livejournal.com/10171.html

Як Дзвінка змагалася з DJ Вексклярським

Ще трохи поскаржуся на Google - бо лише тепер натрапив на репортаж про День без авто - 22 вересня
(див. також http://community.livejournal.com/dzvinka_m/64800.html):

"Святкуючи Всесвітній день відмови від користування авто, активісти влаштували перегони між автомобілем, велосипедом та громадським транспортом. Аби з'ясувати, як швидше за все можна пересуватися в Києві.

Для цього три групи активістів одночасно о 8:30 вирушили з Голосієва, Оболоні та Лісового масиву до Будинку вчителя. У кожній групі - один автомобіліст, один велосипедист і один пішохід, який мав доїхати громадським транспортом. [...]

З Лісового масиву першою прибула користувачка громадського транспорту - письменниця Дзвінка Матіяш. Другим доїхав водій авто - музикант Анатолій Вексклярський, третім - велосипедист Денис."

http://kiev.svidomo.org/journalists/khto-shvydshe-peresuvajetsja-mistom.html


Ось гурт учасників - Дзвінку, як нерідко буває, видно найменше - ховається:

Привітаймо з дебютом Роксолану Човбан!

З «Роману про батьківщину» Дзвінка Матіяш могла б зробити кілька віршів

З коментарів у блогах

barvusta wrote:
17 січень 2009 16:51 (UTC)
Чудовий список! :)
Згадалось як читала книжку «Реквієм для листопаду» Дзвінки Матіяш. Головна героїня мала також такий список: речі, які вона любить, а які ні :) Пам’ятаю вона любила гладити кактус. Я також люблю гладити кактус :) В мене стоїть на робочому столі і я часом, коли думаю, гладжу обережно його пальцями :)

ja_ryw wrote:
17 січень 2009 20:07 (UTC)
ой, я тут зацікавілася "рэквіямам", захацелася прачытаць, аж страх. :)
вы не ў электронным варыянце яго, выпадкова, чыталі? проста электронную нідзе не магу знайсьці, у вольным доступе..

barvusta wrote:
17 січень 2009 21:17 (UTC)
Ні, я читала у друкованому варіанті, тож нажаль нічим не зможу допомогти... Маю лише пару передрукованих мною абзаців, які сподобались :)

buchhalter_www wrote:

18 січень 2009 03:45 (UTC)

ось тут ціле звалище піратських електронних копій: http://silentgull.mylivepage.ru/file/71

Коментарі зі сторінки: http://prukrasa.livejournal.com/61463.html

"Зросла собі квітка"

Пише terpkaya_osen:

"меня так тронула история, рассказанная моей подругой, киевской писательницей дзвинкой матияш, что я решила рассказать её здесь.
зросла собі квітка - это название детской книжки, изданной силами украинских и польских друзей киевского художника романа ененко. романа нет в живых, и им очень хотелось сохранить его наследие. издать художественный альбом ребята не смогли - слишком дорого. однако они не теряли надежды, и носили картины романа в различные издательства. его работы - это, в основном, трогательные изображения девушек, птиц и цветов, выполненные в своеобразном стиле - смеси примитивизма и этно. и вот в одном из издательств им предложили издать книгу бесплатно - при условии, что они напишут сказки к картинам романа (издательство выпускает детскую литературу). и вот люди, которые никогда не писали сказок, а некоторые вообще ничего не писали со времён школьных сочинений, выбрали картины и, вдохновившись ими, написали. и детям понравилось. и получилась очень добрая,трогательная и красивая книжка под поэтическим названием зросла собі квітка.."

http://terpkaya-osen.livejournal.com/37067.html

З коментарів у блогах

ahineja_ja:

"Это так в стиле Дзвинки Матияш!
Рада, что кто-то еще страдает подобной ерундой..."

http://osanova.livejournal.com/366303.html