Loro:
"...я знову відчуваю дихання Всесвіту. я хочу вловити ту магію слова, що породжує Дзвінка Матіяш..."
http://dnevnik.bigmir.net/article/928667
середу, 11 листопада 2009 р.
vechirnij-med:
"На фоні прочитаної Емми Андієвської, вічного Жадана, дивного Гомбровича та Приватної колекції Василя Габора захотілося написати про Дзвінку Матіяш "Реквієм для листопаду".
Не можу сказати, що я у захваті від книги. Більш того, коли читала виникала думка "ну звісно, знову, класична сучасна жіноча проза молодої письменниці". Але не буду такою критичною. Бо думати про манеру письма, стиль, дошукуватися на кого ж це схоже і що мені так нагадує вже не хочеться. Спробую судити емоціями.
Трохи наївне, відкрите, індивідуальне письмо авторки. Здається щирість та вічність - головна мета письменниці. Ось і маємо таку собі інтимну розмову з читачем. І саме читач має вирішувати - до вподоби йому така розмова чи ні.
Сумна книга, сумна історія головної героїні. Буденне життя, пошуки себе, світу та дитяча наївність - це все в Дарині. Як на мене дуже вчасно читати роздуми ліричної героїні саме такою погодою і саме таким станом.
Більшість ситуацій в книзі не можуть не викликати посмішку чи просто приємні відчуття..."
http://vechirnij-med.livejournal.com/10171.html
"На фоні прочитаної Емми Андієвської, вічного Жадана, дивного Гомбровича та Приватної колекції Василя Габора захотілося написати про Дзвінку Матіяш "Реквієм для листопаду".
Не можу сказати, що я у захваті від книги. Більш того, коли читала виникала думка "ну звісно, знову, класична сучасна жіноча проза молодої письменниці". Але не буду такою критичною. Бо думати про манеру письма, стиль, дошукуватися на кого ж це схоже і що мені так нагадує вже не хочеться. Спробую судити емоціями.
Трохи наївне, відкрите, індивідуальне письмо авторки. Здається щирість та вічність - головна мета письменниці. Ось і маємо таку собі інтимну розмову з читачем. І саме читач має вирішувати - до вподоби йому така розмова чи ні.
Сумна книга, сумна історія головної героїні. Буденне життя, пошуки себе, світу та дитяча наївність - це все в Дарині. Як на мене дуже вчасно читати роздуми ліричної героїні саме такою погодою і саме таким станом.
Більшість ситуацій в книзі не можуть не викликати посмішку чи просто приємні відчуття..."
http://vechirnij-med.livejournal.com/10171.html
вівторок, 10 листопада 2009 р.
Як Дзвінка змагалася з DJ Вексклярським
Ще трохи поскаржуся на Google - бо лише тепер натрапив на репортаж про День без авто - 22 вересня
(див. також http://community.livejournal.com/dzvinka_m/64800.html):
(див. також http://community.livejournal.com/dzvinka_m/64800.html):
"Святкуючи Всесвітній день відмови від користування авто, активісти влаштували перегони між автомобілем, велосипедом та громадським транспортом. Аби з'ясувати, як швидше за все можна пересуватися в Києві.
Для цього три групи активістів одночасно о 8:30 вирушили з Голосієва, Оболоні та Лісового масиву до Будинку вчителя. У кожній групі - один автомобіліст, один велосипедист і один пішохід, який мав доїхати громадським транспортом. [...]
З Лісового масиву першою прибула користувачка громадського транспорту - письменниця Дзвінка Матіяш. Другим доїхав водій авто - музикант Анатолій Вексклярський, третім - велосипедист Денис."
http://kiev.svidomo.org/journalists/khto-shvydshe-peresuvajetsja-mistom.html
Ось гурт учасників - Дзвінку, як нерідко буває, видно найменше - ховається:
Підписатися на:
Дописи (Atom)