Про Дзвінку Матіяш (+)

2009-11-11T17:43:00.002+02:00

Loro:
"...я знову відчуваю дихання Всесвіту. я хочу вловити ту магію слова, що породжує Дзвінка Матіяш..."

http://dnevnik.bigmir.net/article/928667

2009-11-11T17:32:00.002+02:00

vechirnij-med:
"На фоні прочитаної Емми Андієвської, вічного Жадана, дивного Гомбровича та Приватної колекції Василя Габора захотілося написати про Дзвінку Матіяш "Реквієм для листопаду".
Не можу сказати, що я у захваті від книги. Більш того, коли читала виникала думка "ну звісно, знову, класична сучасна жіноча проза молодої письменниці". Але не буду такою критичною. Бо думати про манеру письма, стиль, дошукуватися на кого ж це схоже і що мені так нагадує вже не хочеться. Спробую судити емоціями.
Трохи наївне, відкрите, індивідуальне письмо авторки. Здається щирість та вічність - головна мета письменниці. Ось і маємо таку собі інтимну розмову з читачем. І саме читач має вирішувати - до вподоби йому така розмова чи ні.
Сумна книга, сумна історія головної героїні. Буденне життя, пошуки себе, світу та дитяча наївність - це все в Дарині. Як на мене дуже вчасно читати роздуми ліричної героїні саме такою погодою і саме таким станом.
Більшість ситуацій в книзі не можуть не викликати посмішку чи просто приємні відчуття..."

http://vechirnij-med.livejournal.com/10171.html

Як Дзвінка змагалася з DJ Вексклярським

2009-11-10T19:43:00.004+02:00

Ще трохи поскаржуся на Google - бо лише тепер натрапив на репортаж про День без авто - 22 вересня
(див. також http://community.livejournal.com/dzvinka_m/64800.html):

"Святкуючи Всесвітній день відмови від користування авто, активісти влаштували перегони між автомобілем, велосипедом та громадським транспортом. Аби з'ясувати, як швидше за все можна пересуватися в Києві.

Для цього три групи активістів одночасно о 8:30 вирушили з Голосієва, Оболоні та Лісового масиву до Будинку вчителя. У кожній групі - один автомобіліст, один велосипедист і один пішохід, який мав доїхати громадським транспортом. [...]

З Лісового масиву першою прибула користувачка громадського транспорту - письменниця Дзвінка Матіяш. Другим доїхав водій авто - музикант Анатолій Вексклярський, третім - велосипедист Денис."

http://kiev.svidomo.org/journalists/khto-shvydshe-peresuvajetsja-mistom.html

Ось гурт учасників - Дзвінку, як нерідко буває, видно найменше - ховається:

2009-02-10T18:27:00.001+02:00

Привітаймо з дебютом Роксолану Човбан!

З «Роману про батьківщину» Дзвінка Матіяш могла б зробити кілька віршів

З коментарів у блогах

2009-01-18T05:52:00.006+02:00

barvusta wrote:
17 січень 2009 16:51 (UTC)
Чудовий список! :)
Згадалось як читала книжку «Реквієм для листопаду» Дзвінки Матіяш. Головна героїня мала також такий список: речі, які вона любить, а які ні :) Пам’ятаю вона любила гладити кактус. Я також люблю гладити кактус :) В мене стоїть на робочому столі і я часом, коли думаю, гладжу обережно його пальцями :)

ja_ryw wrote:
17 січень 2009 20:07 (UTC)
ой, я тут зацікавілася "рэквіямам", захацелася прачытаць, аж страх. :)
вы не ў электронным варыянце яго, выпадкова, чыталі? проста электронную нідзе не магу знайсьці, у вольным доступе..

barvusta wrote:
17 січень 2009 21:17 (UTC)
Ні, я читала у друкованому варіанті, тож нажаль нічим не зможу допомогти... Маю лише пару передрукованих мною абзаців, які сподобались :)

buchhalter_www wrote:

18 січень 2009 03:45 (UTC)

ось тут ціле звалище піратських електронних копій: http://silentgull.mylivepage.ru/file/71

Коментарі зі сторінки: http://prukrasa.livejournal.com/61463.html

"Зросла собі квітка"

2009-01-09T19:24:00.002+02:00

Пише terpkaya_osen:

"меня так тронула история, рассказанная моей подругой, киевской писательницей дзвинкой матияш, что я решила рассказать её здесь.
зросла собі квітка - это название детской книжки, изданной силами украинских и польских друзей киевского художника романа ененко. романа нет в живых, и им очень хотелось сохранить его наследие. издать художественный альбом ребята не смогли - слишком дорого. однако они не теряли надежды, и носили картины романа в различные издательства. его работы - это, в основном, трогательные изображения девушек, птиц и цветов, выполненные в своеобразном стиле - смеси примитивизма и этно. и вот в одном из издательств им предложили издать книгу бесплатно - при условии, что они напишут сказки к картинам романа (издательство выпускает детскую литературу). и вот люди, которые никогда не писали сказок, а некоторые вообще ничего не писали со времён школьных сочинений, выбрали картины и, вдохновившись ими, написали. и детям понравилось. и получилась очень добрая,трогательная и красивая книжка под поэтическим названием зросла собі квітка.."

http://terpkaya-osen.livejournal.com/37067.html

З коментарів у блогах

2009-01-03T01:39:00.001+02:00

ahineja_ja:

"Это так в стиле Дзвинки Матияш!
Рада, что кто-то еще страдает подобной ерундой..."

http://osanova.livejournal.com/366303.html

Фонд Кучми

2008-12-13T04:54:00.000+02:00

А я й не знав, що Фонд Леоніда Кучми розповсюджує по сільських бібліотеках - разом з безцінними працями самого Леоніда Даниловича - також і Дзвінчину книжку:

http://www.kuchma.org.ua/news/fnews/486203a23ff31/

25 червня 2008
Прес-служба Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна»

Нові знання з нових джерел

Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» на прохання депутата Тарутинської райради Одеської області Познякова Віктора Антоновича надав близько 3-х тисяч примірників книг для відділу культури і туризму та відділу освіти Тарутинського району.

Нові книги на суму понад 35 тис. гривень забрав завуч Бородинської загальноосвітньої школи Тарутинського району Одеської області Плохой Володимир Анатолійович.

Подякувавши за надану літературу та за реалізацію програми «Сільські бібліотеки», Володимир Анатолійович відзначив, що цей напрям діяльності фонду «Україна» допоможе сільській бібліотеці менш відрізнятися від міської. «Це надзвичайно важливо, адже сільські діти теж читають, теж беруть участь у конкурсах, теж хочуть знати більше, тож звичайно завдяки цій допомозі вони отримають більше нових знань з нових джерел», - сказав він.

Володимир Анатолійович розповів про складні умови існування сільських бібліотек Тарутинського району і висловив сподівання, що співпраця з Фондом «Україна» продовжиться і в майбутньому.

Книгозбірні Тарутинського району отримали від Фонду «Україна» цінну художню літературу та дитячі видання. Наймолодших читачів чекатимуть збірники казок на аудіодисках «Грайлик» і «Мамина колискова» (видано за сприяння Фонду «Україна»).

Неоціненним надбанням для дорослих користувачів бібілотек стануть книги Леоніда Кучми: «Своїм шляхом. Роздуми про економічні реформи в Україні» та нещодавно виданий двотомник «Кроки становлення національної економіки 1994–2004 роки».

Окремо варто відзначити книги видавництва «Факт», зокрема, Олени Захарченко «Вишивані гарбузи», Дзвінки Матіяш «Роман про батьківщину», Олександра Ірванця «Рівне/Ровно» та лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Василя Слапчука «Дикі квіти», «Клітка для неба», «Осінь за щокою», «Сліпий дощ». Також книгозбірням передано видану за сприяння Фонду «Україна» книгу Валерія Шевчука «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли».

З інших блогів

2008-12-11T06:41:00.004+02:00

Пише cannelle-elle:

"тепер я читаю книжки у кав8ярні. раніше, вставши рано-вранці, я читала Дзвінку Матіяш на сходах Андрійвської церкви. там завше затишно. і сонце там встає повільно і м8яко. а тепер холодно.
літери книжок дивні. люблю Матіяш. мені здається, вона теж самотня і трошки гірка. іноді."

http://cannelle-elle.livejournal.com/1901.html

КОПІЯ